Творчий звіт команди “Казинаки”

…. Стартували і починаємо бігти, “оце мощнєйші пацани в мене в команді” зразу подумав я, через метрів 500 я вже подумав, що краще поберегти сили, бо ще довго нам іти,.. так і вирішили … щось я не бачу ту церкву більше … а нам точно туди? …. обганяємо одних … інші не туди повернули… наздоганяємо інших, обходимо
… “Хлопці, я ні на що не натякаю, але ми так норм валимо”, “Ну так )” … ще ж буде конкурс фото, треба наклацати … а фотографа ж ніхто не чекає 🙁 … гарно ж тут, тихо як … приходимо на точку з стрільбами, перший привал … починає йти сніг, а по прогнозу не мав іти, а я ж в флісці, втфк? … довго сперечаємось, як нам в взяти ті 4 точки, “та так”, “та не так”, “та отак”
…. “має бути десь тут”, “бачу, он там”, “може краще обійдемо”, “та давай”, “та тут високо”, “та спустимось”, встигли спуститись, перевести дух і зробити фото, доки інша команда обходила…. все тепер по прямій на “А”
… періодично міняємось з Ярославом трекінговими палками … “о пеньочки, якраз щоб посидіти” .. “о, тут явно хтось проходив” , “чого, бо сніг протоптаний”, “ні, жовтий сніг” … “через село буде довше, обійдем збоку”
… “Та йдем, тудою”, “Та там снігу по-коліна далі, для чого сили тратити” , “Та правильно ідем, давай йдем далі” , “Та не піду я тут більше, я вийду на дорогу”, “Та немає там на карті короткої дороги”, “Та має бути якась сільська дорога”, “Ми підем по цих протоптаних слідах”, “А я піду по дорозі”, “Зустрінемось на точці тоді” … (якщо вам цікаво, то Ярослав випередив нас на секунд 10)
… я втомився, “а може перекусимо?” спитав я, їсти не хотів, просто постояти хотів )
… дивна річ, коли ми разом з кимось ішли і звертали чи то в ліс, чи то в якийсь провулок з дорого “щоб скоротити”, то за нами ніхто не ішов (рази 3-4 так було)
… Ідемо ярком на зустріч якась жіночка,
Ж: а ви куди хлопці?
Я: ми в ліс
Ж: а в який ліс?
Я: я не знаю 🙂
Ж: хлопці, але ж там немає лісу
Я: Є! 🙂 , але десь через 3-4 км
… о, який рижик на заборі(фото), фотографую його,і поки я це робив, зза рогу гавкаючи, вибігли 2 “страшних звєря” (на відео можете їх побачити)…
… ми трохи не туди повернули
… а на карті цієї сітки нема!
… Ідемо через село, уже ближче до фінішу, проходимо біля будинку, виглядає з дверей дівчина:
Дівчина: хлопці, а що це у вас таке, марафон?
Я: ні це змагання з пішого мандрівництва?
Д: а з відки ви?
Я: ми з Києва.
Д: ого
Відходимо далі..
Я: якби ж вона ще сказала, що у неї є гарячий чай і дома нікого нема
Хл2: 0_о це вона тобі сказала?
Я: та ні) , якби
Хл2: то що, ти б після фінішу повернувся до неї?
Я: якби вона це сказала і додала, що робить хороший масаж, то ви б фінішували без мене 😀 😀
Хл2 і Хл3: 😀 😀
….. “там десь має бути прохід між ставками на карті”, “та так пройдемо, дивись уже протоптано як”… “на цю точку уже точно не підемо, бо не встигнемо” … нам залишається прапорець, на перетині 3-х лісових доріг,. що може бути простіше? особливо, якщо зараз зима, і ти ще йдеш в полі, і вже пройшов більше 35 км
… божечькі, ви не уявляєте, яка радість, ми знайшли той прапорець, переможне селфі на його фоні, тепер на фініш!… “телефонуй питай чи ще історична точка працює”… “Думаю на треба пробігтись трохи” … бігти та ще й вгору, після пройденого, та я м@н@в .. продовжив біг, коли піднявся на верх ….
… прибігаємо на останню точку, за 2 хв пишемо опитник, 7 з 10 правильно, непогано…
дуже слизькі сходи, я ледь не впав, Роман підсковзнувся, біжимо до фінішу
.. ще треба зробити фото на фоні школи.. клятий телефон, підвисла камера, “все норм фотографує”… прибігаємо на місце фінішу, на годиннику 17:59 … в взутті уже чвакає після бігу….
Насправді “Баунті” це не райська насолода, райська насолода – скинути термуху і взуття після змагань … “о богі” 2 пальці сині, здоровий мозоль на великому пільці, … Роман каже, що в мене злізе ніготь на одному пальці (пощастило, ще не зліз і певно уже не злізе) … було б не погано в десятку потрапити … ех жаль в одному місці часу багато потратили … сходили підрахували бали і показали фото точок … ого, нічосі та ми по результатах на 3-є місце ідем… нагородження, призи, медальки 🙂
… автобус назад до залвокзалу, але моя зупинка трохи раніше, бо мене зустрічає батько з братом на півдорозі до Вінниці 🙂

P.S. Що таке сила волі і бажання до перемоги на прикладі снігоходу для мене?
1. Це коли ви уже пройшли десь кілометрів під 40 і останній км ви уже біжите!, бо хоч і маєте запас в 10хв, але якесь дивне відчуття починає підказувати тобі, що треба бігти.
І це відчуття справджується, бо в результатах ти бачиш, що всього 2хв відділили команду від штрафних балів..
2. Це коли продовжуєш валити після пройдених 30 км, як тобі уже здається без сил, з опущеною головою і просто говориш собі, “просто дивись на сліди від ніг Романа і став свою ногу на теж місце, просто став ногу і не відставай” … коли ти підіймаєш голову до неба і подумки говориш “Боже, дай мені сил!”
(реально так і було 🙂 )
3. Це коли десь через км 8 у тебе починає боліти коліно, потім перестає, потім знов болить( і ці “гойдалки” тривають до самого кінця), потім починає боліти один палець, потім відчуваєш що мозоль уже натерся на пальці іншої ноги, потім за км 20-25 в тебе починають боліти стопи…

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *