Якщо нема команди, то ця новина для Тебе!

cnigБажаєш зголоситись на Снігохід 2017, але досі не можеш знайти команди?

Рішення є! Спеціально для тебе створено форму з пошуку однодумців. Якщо в твоєму заліку будуть потенційні учасники, то ми постараємось повідомити тебе про це та допомогти сформувати нову команду.

Реєструйся за посиланням https://docs.google.com/…/13HFNIB_uNEUvH9-XuK37di6tZ43…/edit

Початок реєстрації на Снігохід 2017

15992020_1413062845373455_1311940320_o

Пласт НСОУ запрошує всіх бажаючих взяти участь та випробувати себе та своїх друзів, своє терпіння та взаємну підтримку в непередбачуваних ситуаціях та екстремальних умовах.

18 лютого 2017 року на території Вінницького району, Вінницької області відбудуться зимові змагання з мандрівництва «Снігохід».

Участь у змаганнях можуть брати всі бажаючі віком 16 і більше років. Змагатися можна в одному із трьох заліків: пішохідному для любителів (3-4 учасника), пішохідному для професіоналів (2-4 учасника), а також лижному (2-4 учасника), в разі відсутності снігу, можна буде перереєструватися з лижного у пішохідний. Допускаються мішані склади команд. Який залік вибирати, для професіоналів чи любителів – залежить лише від твоєї самооцінки і готовності здолати труднощі.

Зголошення приймаються до 7 лютого 2017 року.

Детальніше про реєстрацію та умови участі на сайті змагань http://snigohid.plast.org.ua/

Мандруй! Та не зупиняйся ні перед чим. Знайди в собі силу та відвагу! Зацікавився? Тоді чекаємо на Тебе!

Снігохід 2016

Пласт НСОУ запрошує всіх бажаючих випробувати себе та своїх друзів, своє терпіння та взаємну підтримку в непередбачуваних ситуаціях та екстремальних умовах.

20 лютого 2016 року на території Вінницького району Вінницької  області відбудуться зимові змагання з мандрівництва «Снігохід».

Гори, доли, простори…Ти ще не забув свої походеньки влітку? Ти знаєш, що хочеш руху?! Зараз Ти маєш унікальну можливість взяти участь у змаганнях із зимового мандрівництва. Ти матимеш можливість орієнтуватися на засніженій місцевості та долати її. А найспритніших чекають достойні призи.

Участь у змаганнях можуть брати всі бажаючі віком 16 і більше років. Змагатися можна в одному із трьох заліків: пішохідному для любителів, пішохідному для  професіоналів, а також лижному (в разі відсутності снігу, можна буде перереєструватися у пішохідний). Який залік вибирати, для професіоналів чи любителів – залежить лише від твоєї самооцінки і готовності зодолати труднощі.

Мандруй! Та не зупиняйся ні перед чим. Знайди в собі силу та відвагу!

Зацікавився? Тоді чекаємо на Тебе!

Оргкомітет змагань

Результати фотоконкурсу 2015

Хоч снігу на “Снігоході” було ду-у-у-же мало, але фотоконкурс на тему зимового мандрівництва ми таки провели. Свої фото подали не всі команди, тож нам вдалося зібрати для оцінювання 9 світлин. Їх можна переглянути тут.

А для оцінювання робіт ми запросили професійних фотографів: Ростислава Ковальчука (Фотоагентство “LUFA”), Сергія Гуменюка (співзасновник освітнього проекту “Space”) та Мирона Стандрета (standret.com.ua).

Отже, в підсумку найкращим фото члени жюрі визнали роботу команди “Мышечная радость” (Одеса). Тож їм дістається приз від мережі магазинів туристичного спорядження “Gorgany.com” – стильна сумка Salewa. А всім іншим учасникам бажаємо не соромитись і сміливо подавати свої фото на конкурс наступного року.

“Снігохід 2015”, як це було, очима команди “Мышечная радость”

Автор: Микола Міхайлов
 

Як ми шукали сніг в Подільских Товтрах

Про змагання з мандрівництва “Снігохід”, я дізнався від своєї знайомої Неллі. Вона мені прислала посилання в інтернеті на сторінку змагань. Я відразу зацікавився, проте не подав вигляду. Зацікавився лижним класом і став підмовляти свого товариша Сашка, з яким вже багато років ми бігаємо такі змагання. Але Сашка не пустило навчання і я запропонував Неллі, хоча в нас існує правило не брати дівчат в команду. Вона з радістю погодилась, бо не знала що її чекає… І ось я підготував картографічні матеріали, спорядження, моя напарниця купила продукти та квитки і ми вирушили з Одеси в Тернопіль. Прибули в файне місто о четвертій годині ранку, постелили килимок у куточку на вокзалі, трохи полежали, потім купили квитки на приміський поїзд до Теребовлі та поїхали. Там хотіли поглянути на відомий залізничний міст через долину, що схожий на Римські акведуки.

Міст в с. Теребовля

Але, нажаль, ми пропустили свою зупинку в Теребовлі, довелось виходити в Хоросткові, звідти їхати маршруткою до с. Постолівка, міст побачили лише у вікно поїзда. Ми приїхали на місце старту найпершими, збір учасників був у сільській школі. Зустріла нас заступник директора школи – дуже приємна жіночка, вона швиденько розповіла нам про школу, що в них ЗОШ I-III ступенів, що в школі 150 учнів, а колись було понад 300… Показала, де ми будемо проживати (в теплому актовому залі на 2-му поверсі), та харчуватися (в шкільній їдальні). Для нас, не покладаючи руки, готували їжу та пекли хліб місцеві шкільні кухарки. Вони зразу ж нам запропонували чаю з бутербродами, ми з Неллею початку ніяковіли та дещо соромились, потім розслабились та перекусили.

В шкільній столовці с. Постолівка

Далі зібрали легенький рюкзачок, та пішли на прогулянку до лісу. Познайомились з пасічником, позаглядали у вікна лісничого будинку та просікою дійшли до прекрасної долини р. Збруч. Тут річка кружляє поміж пагорбів, і розділяє Товтри навпіл. Збруч у цьому місці завширшки метрів двадцять та глибиною до двох метрів, вода має дуже гарний синьо-зелений відтінок, і дуже схожа на річку Чорну в Криму,  це зумовлене тим, що обидві річки розмивають вапнякові пласти і саме ця порода дає такий колір воді.  Ось настав час повертатися назад до школи.

Відкриваємо лісничі кордони

Коли повернулись, то вже стали підтягуватись інші учасники. Одна за одною зліталися команди. Згодом всі разом зібралися за смачною вечерею в їдальні, кухарки з радістю годували зголоднілих туристів. Потім для нас працівники заповідника провели лекцію з показом слайдів про природу та історію їхнього краю, було дуже цікаво. Хоча багато спортсменів вже були стомлені дорогою та хотіли спати, але уважно слухали лектора, тому що за правильні відповіді на питання по лекції можна було заробити додаткові бали на змаганнях. Далі головний ідеолог змагань Олег Білик  провів нараду капітанів, де повідомив про розпорядок наступного дня, роздав заздалегідь всім капітанам  карти, та надав дуже багато цінної інформації стосовно дистанції змагань. Дуже сподобалось що карта заламінована, з їншої сторони містить фото кп, також є додаток у вигляді легенди  з оновленою схемою лісових квадратів, що також заламінована!

Вранці о 6:30 підйом, смачний сніданок, та жеребкування… Далі шикування на шкільному подвір’ї, виконання державного гімну України, символічне підняття прапора, фотографування на пам’ять та старт. Випускали команди згідно результатів жеребкування через 3 хвилини одну за одною. На все це дійство вибігли подивитись маленькі школярі, які мали дуже великий інтерес до всього того, що відбувалось… Вони оточили мене, як почули, що дядько приїхав аж з самої Одеси… Сподіваюсь ми дали гарний приклад дітям, і вони виростуть розумними активними людьми, тому що їм належить майбутнє України.

Передстартовий брифінг на шкільному подвір’ї

Ось стартують «Білі_Вовки» зі своїм переможним кличем. Настав час нашої команди «Мышечная_радость». Ми пішли, вулицею села потім побігли… Взяли одне КП, друге, третє, трошки неуважні були зі стовпчиком 20/15, повернулись, сфотографувались з ним. Далі біжимо  в село Раштівці до пам’ятника полеглому воїну УПА і знов беремо напрямок у гори, зрізаємо по полю, по замерзлим грудкам, та тішимо себе думкою, які ми хитрі, що зрізали.

По полю у пошуках снігу

Піднялись  на гору Янцова (410 м.) взяли КП, далі ще одне, аж раптом виходимо на полігон і я починаю пригадувати, що про нього на нараді капітанів розповідав Олег…? Ріжемо по азимуту лабіринтами між воронками від снарядів. Жартома рекомендую Неллі тримати відстань від мене в 20 метрів, щоб її не заляпало кров’ю, коли я наступлю на міну, вона з посмішкою відповіла, що буде наступати по моїм слідам, де перевірено. Тут ми знайшли гільзу від крупнокаліберного патрона і донесли її до фінішy, а згодом привезли додому. Подолавши полігон, беремо КП та на ходу поїдаємо «Гуліверчики» та запиваєм їх сиропом з лимонним соком i медом.

Заболочена трясовина на військовому полігоні

На важкому підйомі на гору поруч з с. Крутилів, зустрічаємо команду тернопольских «Пішохідників», беремо разом з ними печеру та печерний монастир. Потім трохи відірвались, та побігли на техетап з навісною переправою. Я біжу вперед, щоб першим бути на техетапі і щоб звільнити переправу, коли прибіжить Нелля. Тут ми зустріли львівську команду «Mafia_Elit», це нас дуже надихнуло і ми поперли з розгону на найближчу гору… Знов берем КП за КП, підказуємо щось двом дівчаткам, які загубились.

Подолання навісної переправи через річку Збруч

На одному з КП, вже трохи стомлені вирішили присісти з’їсти бутербродів, дістали, я запихую в себе навіть не пережовуючи. Раптом бачу підіймаються тернопiльські «Білі_вовки» пруть як коні, в їх капітана Тимофія лунають пісні гурту «Тінь сонця», і вони такі заряжені ломляться в гору. Ми встаємо, біжимо вниз, а на підйом вже важко, ноги ватні, Нелля відстає, «Вовки» обганяють нас…Беремо КП, далі я вирішую рухати на південь по хребту, потім на схід на далеке КП «Т» що вартувало 10 балів… Взяли КП, тут навіть слідів нема, схоже, що жодна команда його ще не брала.

Передостаннє КП з привітним лісником

Дивимось на годинник, лишилось 40 хв, а до фініша ще два КП та понад 6 км, біжімо, берем лісництво, я йду попити води, повертаюсь, Нелля каже, що «Вовки» щойно пробігли. Вирушаємо і ми з останніх сил біжімо до «ось тієї калюжі», в гору йдемо, а з гори знову біжімо до моста що перед селом…

Добігли, ось село Личківці, вже видно старовинний костьол, робимо фото, лишилось десь 15 хвилин, вже видно школу де є фініш… Кажу своїй стомленній супутниці: «Біжімо напряму!» Стрибаю в кущі, а за ними обрив десь метрів 12 заввишки! Зупиняюсь, Нелля з-за спини каже: «Давай, а що робити!? Нема часу!». Стрибаю, якось зїзджаю траверсуючи схил по маленьким поличкам, потім вона, не втримується і летить 10 метрів колобком донизу, аж до хреста! Я вигукую: «Ой-йоооо!!!»,  хватаюсь за голову… Вона встає, посміхається, витирає грязюку з лиця, біжимо… не туди, одна жіночка сказала, що до школи краще бігти вздовж річки. З останніх сил добігаємо: «Де фініш!?», хтось каже: «Далі по коридору…».  Залітаємо: «Фініш!», секретар змагань Софія Дацюк відсікає час, ми встигли за 7 хвилин, до того, як мав вийти на контрольний час! Втомлені та задоволені знімаємо з себе брудний, спітнілий одяг, вмиваємось, та відпочиваємо, кайфуючи від тієї радості що наповнила наші м’язи в ногах, спині та й по всьому тілі.

Головне – отримати задоволення!

Потім ще була смачна вечеря, де ми наїлись від пуза, я ще хильнув з «Вовками» по чарці і всі разом ми пішли в спортзал на нагородження та закриття змагань. Ми з Неллею стали бронзовими призерами в біговому класі, що є дуже пристойним результатом. Наступного року, якщо дасть Бог, будуть здоров’я, мир, сніг, та такий самий скажений напарник(ця) хочу спробувати себе в лижному класі.

P.s. Хочу виразити подяку організаторам цих чудових змагань, за пророблену ними величезну роботу. Подякувати спонсорам за цінні призи. Керівництву та персоналу тих шкіл, де ми жили, за те, що так про нас піклувались,  створювали комфортні температурні умови, за те, що так смачно годували нас, що потім прибирали та мили підлоги від того бруду, що ми занесли до школи.

 

Результати змагань 2015

Снігохід-2015 відбувся!
Дякуємо всім учасникам, спонсорам, а також добрим людям, які допомогли все організувати.
Детальні результати змагань в цій табличці.
Вітаємо команди Трикветра і Mafia junior з перемогою в своїх заліках.
До зустрічі на наступних змаганнях.
PS. І сподіваємося, що вони будуть сніжніші 🙂
PPS. Дуже дякуємо за хороші фото Віталію Криштопу (команда “Пік Данте”).

Положення змагань “Снігохід 2015”

На нашому сайті у відповідних розділах з’явились Положення про змагання 2015 та вся інша необхідна інформація. Зголошуйтесь тут і готуйтесь – цьогорічні змагання обіцяють бути дуже цікавими:)!