Пропозиція від Turbat

Юхууу!!! Крута пропозиція від спонсорів VII змагань “Снігохід” – магазину туристичного спорядження Gorgany, зокрема туристичного одягу Turbat. Ви можете придбати як чоловічий так і жіночий Фліс з логотипом змагань “Снігохід” зі знижкою 30%! Замовити Фліс може кожен учасник змагання “Снігохід” індивідуально. Асортимент Turbat переглядайте за посиланням http://turbat.ua/.
Для цього потрібно заповнити форму до 5 лютого 2018 року включно. Також до 5 лютого необхідно проплатити вартість Флісу зі знижкою (форму для замовлення Флісу та реквізити для оплати надішлемо тим, хто зголоситься на змагання “Снігохід 2018”).collage_photocat3

Снігохід 2018, дочекались!

cropped-.jpg

Пласт НСОУ запрошує всіх бажаючих взяти участь та випробувати себе та своїх друзів, своє терпіння та взаємну підтримку в непередбачуваних ситуаціях та екстремальних умовах.

17 лютого 2018 року на території Вінницької області відбудуться VII зимові змагання з мандрівництва «Снігохід».

Участь у змаганнях можуть брати всі бажаючі віком від 15 років. Змагатися можна в одному із двох заліків: пішохідному для любителів (3-4 учасника) або пішохідному для професіоналів (2-4 учасника). Допускаються мішані склади команд. Який залік вибирати, для професіоналів чи любителів – залежить лише від твоєї самооцінки і готовності здолати труднощі.

Зголошення приймаються до 10 лютого 2018 року. Форма зголошення.

Детальніше про реєстрацію та умови участі шукайте на сайті.

Мандруй та не зупиняйся ні перед чим. Знайди в собі силу та відвагу! Зацікавився? Тоді чекаємо на Тебе!

Вітаємо переможців творчих конкурсів!

Змагання вже давно за плечима, а ми і досі продовжуємо вітати і нагороджувати. Отож,вітаємо команди, які взяли участь в творчих конкурсах і поділились своїми спогадами. Також ми особливо вдячні людям, які долучались до голосування і непокладаючи рук лайкали фото, репостили записи. Ви всі великі молодці!
А тепер на десерт – оголошення переможців. В конкурсі фото звітів з 101 лайком перемагає команда «М’язова радість». А в конкурсі творчих звітів – команда «Ластівки», яка представила два відео. Переможці отримають по сертифікату на команду на суму 600 грн від Travel-Extreme.

17202972_1335400953196924_2005613009360055440_n

Команда “На дивані”

Звіт однієї з учасниці команди :
Вперше я взяла участь в зимових змаганнях з мандрівництва”Снігохід”. Це був чудовий захід, який допоміг мені відійти від нудних буднів і відпочити душею. Місцями було трохи складно, але командна підтримка давала своє).
Я по-новому відкрила для себе Вінницьку область та насолодилась чудовими краєвидами Вороновиці.
Дуже вдячна організаторам цього заходу за те, скільки вони в це вклали і скільки роботи було пророблено для цього.
Автор – Ліза Литвиненко (Єнот)

Творчий звіт команди “Казинаки”

…. Стартували і починаємо бігти, “оце мощнєйші пацани в мене в команді” зразу подумав я, через метрів 500 я вже подумав, що краще поберегти сили, бо ще довго нам іти,.. так і вирішили … щось я не бачу ту церкву більше … а нам точно туди? …. обганяємо одних … інші не туди повернули… наздоганяємо інших, обходимо
… “Хлопці, я ні на що не натякаю, але ми так норм валимо”, “Ну так )” … ще ж буде конкурс фото, треба наклацати … а фотографа ж ніхто не чекає 🙁 … гарно ж тут, тихо як … приходимо на точку з стрільбами, перший привал … починає йти сніг, а по прогнозу не мав іти, а я ж в флісці, втфк? … довго сперечаємось, як нам в взяти ті 4 точки, “та так”, “та не так”, “та отак”
…. “має бути десь тут”, “бачу, он там”, “може краще обійдемо”, “та давай”, “та тут високо”, “та спустимось”, встигли спуститись, перевести дух і зробити фото, доки інша команда обходила…. все тепер по прямій на “А”
… періодично міняємось з Ярославом трекінговими палками … “о пеньочки, якраз щоб посидіти” .. “о, тут явно хтось проходив” , “чого, бо сніг протоптаний”, “ні, жовтий сніг” … “через село буде довше, обійдем збоку”
… “Та йдем, тудою”, “Та там снігу по-коліна далі, для чого сили тратити” , “Та правильно ідем, давай йдем далі” , “Та не піду я тут більше, я вийду на дорогу”, “Та немає там на карті короткої дороги”, “Та має бути якась сільська дорога”, “Ми підем по цих протоптаних слідах”, “А я піду по дорозі”, “Зустрінемось на точці тоді” … (якщо вам цікаво, то Ярослав випередив нас на секунд 10)
… я втомився, “а може перекусимо?” спитав я, їсти не хотів, просто постояти хотів )
… дивна річ, коли ми разом з кимось ішли і звертали чи то в ліс, чи то в якийсь провулок з дорого “щоб скоротити”, то за нами ніхто не ішов (рази 3-4 так було)
… Ідемо ярком на зустріч якась жіночка,
Ж: а ви куди хлопці?
Я: ми в ліс
Ж: а в який ліс?
Я: я не знаю 🙂
Ж: хлопці, але ж там немає лісу
Я: Є! 🙂 , але десь через 3-4 км
… о, який рижик на заборі(фото), фотографую його,і поки я це робив, зза рогу гавкаючи, вибігли 2 “страшних звєря” (на відео можете їх побачити)…
… ми трохи не туди повернули
… а на карті цієї сітки нема!
… Ідемо через село, уже ближче до фінішу, проходимо біля будинку, виглядає з дверей дівчина:
Дівчина: хлопці, а що це у вас таке, марафон?
Я: ні це змагання з пішого мандрівництва?
Д: а з відки ви?
Я: ми з Києва.
Д: ого
Відходимо далі..
Я: якби ж вона ще сказала, що у неї є гарячий чай і дома нікого нема
Хл2: 0_о це вона тобі сказала?
Я: та ні) , якби
Хл2: то що, ти б після фінішу повернувся до неї?
Я: якби вона це сказала і додала, що робить хороший масаж, то ви б фінішували без мене 😀 😀
Хл2 і Хл3: 😀 😀
….. “там десь має бути прохід між ставками на карті”, “та так пройдемо, дивись уже протоптано як”… “на цю точку уже точно не підемо, бо не встигнемо” … нам залишається прапорець, на перетині 3-х лісових доріг,. що може бути простіше? особливо, якщо зараз зима, і ти ще йдеш в полі, і вже пройшов більше 35 км
… божечькі, ви не уявляєте, яка радість, ми знайшли той прапорець, переможне селфі на його фоні, тепер на фініш!… “телефонуй питай чи ще історична точка працює”… “Думаю на треба пробігтись трохи” … бігти та ще й вгору, після пройденого, та я м@н@в .. продовжив біг, коли піднявся на верх ….
… прибігаємо на останню точку, за 2 хв пишемо опитник, 7 з 10 правильно, непогано…
дуже слизькі сходи, я ледь не впав, Роман підсковзнувся, біжимо до фінішу
.. ще треба зробити фото на фоні школи.. клятий телефон, підвисла камера, “все норм фотографує”… прибігаємо на місце фінішу, на годиннику 17:59 … в взутті уже чвакає після бігу….
Насправді “Баунті” це не райська насолода, райська насолода – скинути термуху і взуття після змагань … “о богі” 2 пальці сині, здоровий мозоль на великому пільці, … Роман каже, що в мене злізе ніготь на одному пальці (пощастило, ще не зліз і певно уже не злізе) … було б не погано в десятку потрапити … ех жаль в одному місці часу багато потратили … сходили підрахували бали і показали фото точок … ого, нічосі та ми по результатах на 3-є місце ідем… нагородження, призи, медальки 🙂
… автобус назад до залвокзалу, але моя зупинка трохи раніше, бо мене зустрічає батько з братом на півдорозі до Вінниці 🙂

P.S. Що таке сила волі і бажання до перемоги на прикладі снігоходу для мене?
1. Це коли ви уже пройшли десь кілометрів під 40 і останній км ви уже біжите!, бо хоч і маєте запас в 10хв, але якесь дивне відчуття починає підказувати тобі, що треба бігти.
І це відчуття справджується, бо в результатах ти бачиш, що всього 2хв відділили команду від штрафних балів..
2. Це коли продовжуєш валити після пройдених 30 км, як тобі уже здається без сил, з опущеною головою і просто говориш собі, “просто дивись на сліди від ніг Романа і став свою ногу на теж місце, просто став ногу і не відставай” … коли ти підіймаєш голову до неба і подумки говориш “Боже, дай мені сил!”
(реально так і було 🙂 )
3. Це коли десь через км 8 у тебе починає боліти коліно, потім перестає, потім знов болить( і ці “гойдалки” тривають до самого кінця), потім починає боліти один палець, потім відчуваєш що мозоль уже натерся на пальці іншої ноги, потім за км 20-25 в тебе починають боліти стопи…

Творчий звіт команди “Мультифрукти”

Їздили з #Roman Stefuryshyn взяти реванш за тогорічний дуже образливий програш івано-франківської команди на Снігоході 2016. Того року ми не знали, що час відсидки на етапах додається до загального часу команди тож не побігли на останнє КП, бо реально не встигали б вчасно на фініш і не знали, що в нас було ще 17хв і цього було більш ніж достатньо, щоб його взяти і вийти на друге місце. А так – образливе четверте. Цього року мої тогорічні компаньони з різних причин не змогли брати участь (#Іван Жолобан (Ivan Zholoban) давай одужуй, нам тебе нестає), а Роман як раз одужав після травми і зібрався перевірити сили, навіть бігав перед змаганнями, чим я похвалитися не можу.
Чим мені подобаються ці змагання так це організацією та таким собі достатньо фундаментальним підходом. Одразу видно. що змагання далеко не перші-другі і, звісна річ, далеко не останні. Єдине тільки мав надію побачити лижників на дистанції, тим більш погода дозволяла, але чомусь “ні”. Може наступним разом. А може і я сам…
Цього року змаг проводився в районі села Вороновиця біля Вінниці і не дуже крутий рельєф місцевості цілком компенсувався доволі глибоким снігом. Стартували ми з Романом в перших ланках, але вже на третьому КП відстали, тому що я неправильно забив точку в навігатор і ми хвилин 10 шукали точку там, де її бути не могло. Далі треба було наздоганяти, але наступний етап був стрільба, а дивлячись біатлон ми знаємо, що підходити на стрільбу на високому пульсі не бажано. Цього року стрільба була як з пістолета так і з гвинтівки з оптичним прицелом. Я вже був знайомий з пластуновським пістолетом – тож Роману дісталася гвинтівка. Результат – 10 з 10 і ми задоволені біжимо далі наздоганяти свій час. Але не проходиить і 20 хвилин, як я роблю наступну помилку – ми сходимо з натоптаної траси і починаємо тропити по лісі. Я зрозумів свою помилку, але тут вже нема чого було міняти і ми втратили ще хвилин 10 на цьому перегоні (спочатку здавалося, що всі 20 хв, але вдома подивився трек і поміняв думку). Далі КП-шкі були доволі однозначні, без якогось особого напряга, але в одному місці нам довелось впертися в огорожу для кабанів, яка не позначена на жодній з карт, які були на всіх наших пристроях. Якимось внутришнім відчуттям я вирішив обходити її зліва і не прогадав. Гачок в кілометр і ми вже біля КП з техетапом, де можна попити чайку та згамсати смаколиків, чим ми і скористувались (знову ж таки дякуємо організаторам). Разом з нами бігли хлопці, які пішли обходити огорожу праворуч і десь загубилися, принаймні ми їх ні на КП ні після не бачили.(слухайте, а їх взагалі хтось потім бачив:-)), там ще хлоп біжав у футболці з коротким рукавом) Ті, хто ходив обходити огорожу праворуч казали, що вона дуже далеко тягнеться і вони згаяли багато часу. Так що хоч тут чуйка не підвела. Вже підходив час до етапу Першої Медичної Допомоги і тут знадобився дзвінок другу. Іван сидячи вдома на дивані так само прийняв участь у гонці. Він розказав нам всі нові тенденції в медицині, всі терміни на які треба накладати джгути та фіксуючи пов’язки, але нам дістався достатньо простий варіант і ми швидко оказали першу допомогу від хімічних опіків під час консервації. Тут також можна було випити чаю чим ми і скористувалися, поки думали куда нам далі бігти. В нас ще вистачало часу (2 з половиною години) на пару дальніх КП і маючи надію взяти дальню 20-бальну точку ми рушили до неї. Але стан стежки залишав бажати кращого і те, що ми думали пробігти до першого дальнього КП за півгодини ми бігли в півтора рази довше. І хоча ще дві точки були ось поруч – нам реально не ставало десь 20-30 хвилин, щоб їх взяти та вчасно повернутися на обов’язкове КП та фініш. Можливо що не стало як раз тих хвилин, які були згаяні в першій половині дистації. А далі було повернення по знайомому маршруту та надія, що перед нами вже хтось біжав таким маршрутом на фініш та протоптав вже стежку. Як виявилось – не дарма. Дякую #Пан Микола (Pan Mukola) за пробиту стежку через поле. Нам було значно легше. По дорозі забираємо останнє КП та біжимо на обов’язкове КП в музей. Треба сказати, що ми всю дорогу “ганяли” один одного по датах, прізвищах та подіях, що згадуються в брошюрі виданій на старті, щоб з честю витримати екзамен по історії Вороновиці. І можу сказати, що мені ще довго буде снитися пан Горохолинський, який нависає наді мною та грозно так питає: “А в якому році я почав будувати палац?!” і я починаю згадувати: “1777, а ні, то ж він вже скінчив будувати, а починав у 1770! ” Але менше з тим. В результаті ми відповіли на всі пиитання правильно, отримали свої 20 балів та побіжали на фініш.
Я відчував по своєму фізичному стану та по помилках, що претендувати на щось дуже високе нам не судилося, але коли побачив у фінішній відомості, що ми четверті – впав у розпач. Якби були там п’яті – шості, а попереду сильні команди – то не було б так образливо, але, блін, другий рік поспіл четверті… І тут чую біля таблиці розмову:
– А що це за команда, яка все взяла?
– Так це не команда, це вони просто строку перевірочну не видалили.
І тут я іншими очима глянув на таблицю. І одразу побачив що ми не четверті, а треті. Що третіми ми стали лише тому, що побіжали за тим дальнім КП. І якби взяли те, що запланував – то взагалі були б перші. Тобто реально ми були від першого місця на відстані двох помилок і це ж супер! Бо є резерв, а якщо врахувати, що ми майже не тренувалися від грудня місяця – подвійний резерв. І одразу помінявся настрій, а коли нас ще й нагородили та подарували купу всяких ніштяков – то я зрозумів, що собі самостійно зробив полярні відчуття в порівнянні з тогорічними змаганнями, коли ми довший час рахувалися другими і тілька після оскарження результатів стали четвертими.
Наприкінці хочу подякувати спонсорам #Gorgany.com #Travel-Extreme.com.ua #Girsvit.com #Air-puls.com.ua та турклуб “Бідняжка” що вірять в організаторів та спонсують такі заходи. Ну і, ясна річ, хочу подякувати організаторам за дійсно чудові змагання з відверто домашньою душевною атмосферою де збираються дуже приємні та файні люди і куди хочеться приїзджати знову і знову.

Результати змагань “Снігохід 2017”

Вчорашній день виявився дуже насиченим, учасники не жаліючи сил та своїх ніг прямували до фінішу. На щастя, ніхто не постраждав та всі команди фінішували.

В заліку «А» любителі всього команд було 20, а в заліку «Б» професіонали – 17.

Команди-переможні в заліку «А» любителі:

3 місце – «Казинаки»  (м.Київ);

2 місце – «PingVin» (м. Вінниця);

1 місце –« Братани» (м.Львів).

Команди-переможці у заліку «Б» професіонали:

3 місце – «Мультифрукти»  (м. Донецьк, Івано-Франківськ);

2 місце – «Білі вовки» (м. Львів);

1 місце – «Тягништовхай» (м. Вінниця).

Окремо було відзначено команду «Вітер в писок» (м. Львів) як команду з найкращими результатами серед команд в складі яких були дівчата.Без имени-1 профі